Поради чоловіка, який знає все про жіночі груди

— Суто жіноча проблема – мастопатія – відома багатьом. Ця назва поєднує цілу групу захворювань. На щастя, переважна більшість подібних утворень — доброякісні. Але за симптомами мастопатії може “маскуватися” грізне захворювання — рак молочної залози.

У нас захворюваність на рак молочної залози нижча, ніж, приміром, у США чи країнах Західної Європи, та смертність від новоутворень значно перевищує показники цих країн.

— У чому причина такої дивної ситуації, коли хворіють менше, а вмирають більше?

— Основна причина цього у тім, що майже третина випадків захворювання діагностується на пізній стадії, коли лікування дуже дороге і, як правило, вже малоефективне.

Більшість українок з різних причин ігнорує процедуру регулярного обстеження. А тільки це дозволяє виявити захворювання на ранніх стадіях, а значить, і врятувати життя жінки. Тому ми, лікарі, радимо: за будь-яких сумнівів негайно звертайтеся до спеціаліста-мамолога. Тим паче, що відрізнити рак від різних форм мастопатії може тільки фахівець.

— Які методи дослідження патології молочної залози існують?

— Клінічний огляд лікаря, ультразвукова діагностика, мамографія, цитологічне дослідження. УЗД є додатковим методом дослідження до мамографії і дозволяє розпізнати характер деяких вузлових утворень. УЗД рекомендується, як правило, жінкам до тридцяти. А найбільш ефективним методом виявлення ранніх форм захворювань молочної залози є мамографія. Вона дозволяє вчасно розпізнати патологічні зміни в молочних залозах у 95-97% випадків. В усьому світі жінкам віком після 35 років рекомендують щорічно проходити мамографію.

Використовують і додаткові методи досліджень, серед яких — прицільна мамографія, пневмокістографія, дуктографія тощо. Якого саме обстеження потребує жінка, у кожному конкретному випадку визначає тільки лікар.

 

Передрук з  http://www.molbuk.cv.ua/archive/2003/012/h_1.html

Міф про груди

Сьогоднішні технічні досягнення цілком готові допомогти вам вирішити питання тонусу і пружності грудних м'язів. Це в першу чергу вакуумний массажер, який на короткий час цілком здатний створити ефект підтяжки. Це скоріше тренажер, який допоможе постійно підтримувати груди потрібної форми. З перевірених і дієвих народних методів — використання чудових властивостей белокочанной капусти — засобу, який використовували ще наші прабабусі. Біокрем з капустяної маси активно впливає на м'які тканини, знижує набряклість, спалює зайві жири, підтягає м'язи грудей, розгладжує невеликі зморшки, додає шкірі пружність і шовковистість.

Боріться ви за тонус і форму грудей або не боріться, — якщо ви звикли сутулитися — збиратимете груди по столу, ні про яку "стійкість" грудей мови бути не може. Тут вам допоможе плечовий пояс — прекрасний і нешкідливий засіб для виправлення вашої кривої постави.

 

Передрук з http://wwwomen.com.ua/ukr/articles/poleznie_soveti/

Жінки, які збільшили груди, схильні до самугубства

Спеціалісти університетського медичного центру в штаті Теннесі проводили дослідження, в якому взяли участь більш як 3,5 тисячі шведських жінок, що збільшували груди в період з 1965 по 1993 рік.
Учені виявили, що кількість самогубств серед цих жінок утричі перевищує світову норму. Саме тому вчені порекомендували лікарям, які проводять подібні операції, більш скрупульозно стежити за пацієнтками або ж перевіряти їх на схильність до суїциду.
 

Трохи історії про силіконові груди

“Батьком” силіконових грудей вважається американський хірург Тоні Кронін. По “легенді”, ідея використовувати силікон для корекції форми грудей прийшла йому під час однієї з нічних змін взимку 1961 року, коли він переливав пацієнтові донорську кров. Тримаючи в руках пружний мішечок із кров’ю, хірург зненацька для себе усвідомив, що за формою й обсягом він сильно нагадує жіночі груди. Кілька місяців потому він на свій страх і ризик імплантував примітивний “протез грудей”, що представляв силіконовий мішечок з гелем, своїй собаці по кличці Эсмеральда. Експеримент пройшов вдало, і вже рік по тому, в 1962 році, пластичні хірурги стали використовувати силікон для зміни форми й обєму жіночих грудей.

В 1970-х і 1980-х роках під ніж хірурга лягали тисячі жінок. Більшість із них залишалися задоволені результатами операції. Однак потім у популярній і спеціальній літературі стали з’являтися повідомлення про негативні наслідки імплантації силіконових протезів. Виявилося, що через 8 — 10 років у багатьох жінок щільна силіконова оболонка імплантанта розривається, і силіконовий гель, що втримується в ній напіврідкий, розтікається по тканиній залозі.
Причиною розриву імплантанта може бути будь-який необережний рух або дотик. Медичний силікон, незважаючи на хімічну інертність, розпізнається імунною системою як сторонній предмет, тому після розриву імплантанта розвивається запалення грудей, що супроводжується різким болем і набряками й закінчується деформацією молочної залози. Крім того, з’явилися дані про те, що попадання силікону в тканину провокує розвиток злоякісних пухлин не тільки грудей, але й легенів і навіть головного мозку.

Для силіконових імплантантів і їхніх виробників прийшли важкі часи. Усе більше жінок, що стали жертвами неякісних протезів, подавали в суд на хірургів і компанії. Наприклад, в Австралії суд визнав правомірним більше 3 тисяч позовів, поданих жінками, яким імплантували низькоякісні протези фірми “Dow Cownіng”. Компанія виплатила потерпілим компенсацію на загальну суму більше 20 мільйонів доларів США.

На початку 1990-х років багато країн заборонили використання медичного силікону для пластики молочних залоз. Наприклад, у США таку заборону було введено в 1992 році. ЇЇ офіційною причиною було названо “науково підтверджений зв’язок між застосуванням силіконових імплантантів і розвитком ряду захворювань імунної системи”. Єдиною причиною, по якій хірургам дозволялося відновлювати пацієнткам красу грудей за допомогою силікону — реконструктивні операції із приводу видалення злоякісних пухлин.

Введені заборони вдарили як по виробниках силіконових імплантантів, що втратили можливості продавати свої вироби, так і по жінках, що бажали, незважаючи на всі науково підтверджені факти, скористатися послугами хірургів для збільшення та зміни форми грудей. “Силіконовий бум” перемістився зі США в країни Південної Америки, де операції по збільшенню грудей по своїй поширеності посіли друге місце після ліпосакцій. По статистиці, за шість років, що пройшли після початку “епохи заборон”, число жінок, що пройшли операцію по збільшенню грудей у країнах, де силікон не був заборонений (до речі, сюди відноситься і Росія), виросло в 4 рази!

Чергова революція в історії силіконових грудей відбулася в 1999 році, коли Інститут медицини США зненацька оголосив всі дані про небезпеку силіконових протезів недостатньо обґрунтованими. На цю заяву миттєво відреагували виробники силіконових імплантантів, що побачили шанс зняти заборону. До продажу надійшли імплантанти, які рекламувалися як “надміцні”.

Силіконові груди виготовлялися з більш щільного силікону, і, як заявляли виробники, “не могли стати причиною розвитку хвороби навіть при тривалому перебуванні в організмі” (правда, незрозуміло, на чому ґрунтувалися ці твердження — адже для того, щоб підтвердити їх, повинно було пройти мінімум 10 років).

Кульмінацією боротьби із забороною стала заява каліфорнійської компанії “Іnamed”. Компанія оголосила свої “удосконалені протези” досить безпечними для широкого застосування в косметичних цілях і зажадала від Американського керування ліками і харчовими продуктами (FDA) скасувати необґрунтовані обмеження на використання медичного силікону в косметології. І FDA під тиском промисловців було змушено заявити про перегляд діючих обмежень. Остаточне рішення ще не винесене, але експерти не сумніваються в тому, що через кілька місяців заборона буде знята.

Зараз важко зробити які-небудь висновки й прогнози про долю силіконових грудей. Можливо, нові моделі імплантантів насправді виявляться повністю нешкідливими для здоров’я й допоможуть всім жінкам виконати їхню мрію. А може, через 2-3 роки, силікон знову буде визнаний небезпечним для здоров’я, і обмеження на його використання стануть ще суворішими.